Про Департамент
ФІТОСАНІТАРІЯ, КОНТРОЛЬ У СФЕРІ НАСІННИЦТВА ТА РОЗСАДНИЦТВА
Державний контроль у сфері фітосанітарії
Фітосанітарна безпека будь-якої держави означає захищеність її території від ризиків, які виникають в разі проникнення, розповсюдження та масового розмноження шкідників, хвороб рослин та бур`янів. Останні, становлять реальну небезпеку і за досить короткий термін можуть завдавати значних економічних збитків. Відомо, що внаслідок діяльності шкідливих організмів національні сільгоспвиробники втрачають щорічно понад 30% валових зборів урожаю.
Попередження проникнення та розповсюдження на території нашої держави регульованих шкідливих організмів, локалізація і ліквідація їх вогнищ, створення системи управління фітосанітарними ризиками, запровадження карантинних режимів, організація захисту рослин при вирощуванні сільськогосподарських культур – це ї є основи успішної реалізації питань щодо фітосанітарної безпеки України.
В основу діяльності Держпродспоживслужби України у сфері фітосанітарії входить:
- охорона території країни від занесення або самостійного проникнення регульованих шкідливих організмів;
- виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів;
- запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів з карантинних зон в регіони України, де вони відсутні;
- виконання міжнародних обов'язків України, двосторонніх угод з карантину і захисту рослин, вимог договорів (контрактів);
- здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням фітосанітарних заходів при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні рослин і рослинної продукції;
- захист споживачів від придбання рослин і рослинної продукції, які заражені шкідниками, хворобами та бур'янами, у тому числі імпортного походження, що можуть завдати значних збитків народному господарству та навколишньому середовищу України.
- проведення фітосанітарного моніторингу в країні за двома рівнями (перший – виявлення шкідників і хвороб у конкретному регіоні чи країні в цілому проводиться для сезонного захисту посівів, другий – визначення у господарстві фактичного розвитку й поширення небезпечних організмів);
- складання щодекадно за результатами обстежень інформаційних повідомлень та рекомендацій щодо захисту посівів;
- складання довгострокових (річних) та короткострокових (місячних) прогнозів розвитку та поширення шкідливих організмів в країні, за якими визначають обсяги проведення захисних заходів та потреби засобів захисту рослин;
- проведення державного моніторингу вмісту в сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишків пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
- контроль за дотриманням технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин;
- екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;
- контроль за збереженням корисної флори і фауни;
- недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.
Державний контроль в насінництві та розсадництві
У сучасному сільськогосподарському виробництві високоякісне насіння і садивний матеріал набувають особливої ваги. Через насіння і садивний матеріал реалізуються набутки селекціонерів, утілені в нових сортах. А його якісний підпір до посіву чи посадки є запорукою великих врожаїв сільськогосподарських культур. Саме тому підвищується роль державного контролю за виробництвом та реалізацією насіння і садивного матеріалу.
Державний контроль в насінництві та розсадництві передбачає:
·здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері насінництва та розсадництва суб’єктами насінництва;
·забезпечення перевірки насіння на посівні та сортові якості з видачею відповідних документів, передбачених нормативно-правовими актами;
·забезпечення відповідно до Закону контролю за виробництвом, розмноженням, збереженням, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу, поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей;
·забезпечення сертифікації насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських, декоративних та лісових рослин у встановленому порядку;
·видача дозволів на ввезення в Україну насіння і садивного матеріалу, не внесених до Реєстру сортів рослин України;
·здійснення атестації суб’єктів насінництва та розсадництва для надання права на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу;
·ведення Реєстру виробників;
·ведення Реєстру сертифікатів на насіння та садивний матеріал.
З огляду на зростання експорту-імпорту насіннєвого матеріалу важливе значення має законодавча база та її міжнародна гармонізація з охороною власності на сорти рослин і вимогами до якості насіннєвого та садивного матеріалу. Адже інтеграція з європейськими структурами виступає одним з визначальних чинників зовнішньої політики нашої держави. Тим паче, що розвиток і зміцнення економічних відносин з іншими країнами, у тому числі й у галузі насінництва, та вихід України як рівноправного партнера на міжнародний ринок, потребує постійного підтвердження відповідності стандартам і вимогам міжнародних організацій.
Зважаючи на ці обставини, ще у 2009 році Україна приєдналася до Насіннєвих Схем ОЕСР стосовно зернових, кукурудзі та сорго, а в 2014 році - олійних культур.
Окрім цього, важливе значення має ратифікація Верховною Радою України конституції Міжнародної асоціації по контролю за якістю насіння та акредитація лабораторії в ІСТА.
У результаті цих зусиль Україна набула права видавати міжнародні сертифікати на партію насіння, які засвідчують посівні та сортові якості насіннєвого матеріалу і отримала можливість помітно розширити географію експорту насіння за рахунок поставок продукції на нові ринки збуту.